Козацький край: Чим живе село Тернівка?!
На берегах річки Синюха, неподалік від районного центру Новоархангельськ, що на Кіровоградщині, віддавна селились люди. Землі тут привітні, вода – чиста, а люди – працьовиті і гостинні. У цьому переконалася команда сайту «Підвисоке.Інфо», яку зустрічала у Тернівці голова села Валентина Степанова.
Щодо назви самого села, то за оповідями
старих людей, які передаються із покоління у покоління, ще під час набігів
татар один козак був поранений. Він попросив, щоб товариші його залишили, і
пішов далі сам. Він йшов степом і там, де капала його кров, виростали куші
терену. Хлопець вижив і залишився жити на цій території, де зараз село. Коли ж
козаки поверталися, то побачили вже охайну хатинку на березі річки, садочок із
квітами, по якому ходив той козак Терен із дружиною. Так з часом у цих
мальовничих краях і з’явилося село Тернівка.
Тому й село має таку особливість, що об’єднане у різні мікрорайони, ніби велике місто. І про кожний з мікрорайонів є легенда. От взяти Донину - там заселялися донські казаки. І люди, які зараз там проживають, також бунтівного характеру. Коли вирішуються сільські питання, то люди з того краю завжди більш активніші, каже сільська голова.
- Які ще є мікрорайони?
- У селі живуть люди із різними прізвищами, тож є і відповідні мікрорайони. Наприклад, Панасенки. Бо на тій вулиці жили всі під прізвищем Панасенко. Є мікрорайон Фальківка. Кажуть, ніби колись там жив такий-собі хвалько. Звідси і назва. Але з іншого боку там жило і багато людей на прізвище Фалько. Є мікрорайон За тернівка, там працює ГЕС. Є мікрорайони Центр і Хутір. Хоча останній зараз пустий, бо люди або виїхали або померли. Взагалі в нашій Тернівці до 1900 року проживало близько 5000 людей. Та з часом воно зменшувалося. Багато розумних людей вивчилося і виїхало з села.
- Щодо повноважень, то так. Ми зараз можемо вільно розпоряджатися своїм бюджетом. З 2019-го нам ще додали повноваження роздавати землю комунальної власності за межами громади. До того ми могли роздавати тільки у межах. Правда, отримали ми повноваження вже тоді, коли гарних земель майже не лишилося. Зараз всюди кажуть, що кожна людина має право на два гектари землі. До нас почали звертатися люди. А видавати ми можемо пасовища, або тутові насадження. Тобто ділянки не самої високої якості. Ми роздали багато таких земель, бо ж людина дивляться, чи можуть вони з цього щось зробити і привести до ладу. Та є ще заяви, і ми не знаємо, яку землю ми можемо надати бажаючим.
- По дорозі до села ми бачили навіть невеликий ліс.
- Так. Раніше на тому місті було село, а зараз це зона відпочинку. На території цього біля води зробили пляж, поставили навіси. Дуже багато людей приїжджають сюди родинами - на відпочинок у наметах. Цьогоріч у зв’язку із карантином людей навіть побільшало. Селу це вигідно, бо туристи ще й купують різні продукти у місцевих жителів.
- Якщо говорити про підприємства, то які є бюджетоутворюючими? Хто допомагає вам у розвитку села?
- У нас багато одноосібників, фермерів і тих, хто отримав землі резервного фонду. Є і великі господарства, у яких понад три тисячі гектар. Вони всі зареєстровані у нас і платять податки. Найбільший з них - це ПП «Новий світ». Також допомагає селу фонд Сергія Тігіпка. Цьогоріч ми плануємо відновити дорогу завдяки грошам із цього фонду та коштам місцевого бюджету. За рахунок коштів згаданого підприємства раз на тиждень у Новоархангельськ ходить маршрутка. Вона для жителів безкоштовна. Також за їх рахунок забезпечено дитяче харчування в школі. Вони Підтримують місцевий ФАП, проводять багато ремонтів. З 2012-го року відремонтували будинок культури, дитячий садочок, ФАП та школу.
- У вас одне таке велике підприємство?
- Так. Проте є ще фермери із досить великими землями - по 50-100 га. Наприклад є Олександр Пуля. Він тут виріс, його батьки працювали в колгоспі, а сам він колись працював водієм. Коли відбулася розпайовка землі, то він взяв собі ділянку і працює на ній. Він завжди допомагає селу. Наприклад, у нас часто виникають пожежі і Олександр Васильович спеціально зберігає бочку з водою. Бо доки пожежна машина доїде до нас, ми маємо щось робити?! Пожежна станція знаходиться у селі Покотилово. Її формували кількома громадами. З нашого колгоспного господарства машина також туди перейшла. Звісно, приїздять пожежники і з Новоархангельска. Як відбувається пожежа, то летять до нас дві машини.
- Паління стерні – це справжня біда. Люди починають палити, вогонь розноситься вітром, все накриває димом. І ми всі біжимо на гасіння пожежі. Я вже не боюся вогню. І допоки машини доїжджають до нас, то основний вогонь ми вспіваємо загасити. Вони заливають вже те, що залишилося.
- Важлива частина інфраструктури села – це надання людям медичних послуг. Як у вас справи із ФАПом? Чи працює він, чи є лікар?
- З ним у нас також цікава історія. Зараз завідувачка ФАП – це лікарка, яка за спеціальністю акушерка. Вона багатодітна мама, шанована у селі людина. Колись у радянські часи колгосп навіть почав будувати у Тернівці поліклініку. Проте так і не закінчив. Деякий час будівля стояла занедбаною, а з часом з неї зробили школу. А біля школи зробили ФАП. У нас тут була велика текучка кадрів. Працювала одна жінка, але не затрималася. Потім за допомогою районної влади нам вдалося залучити сюди кількох молодих спеціалістів. Працювали одна за одною дві дівчини, але вони були не місцеві і з часом від нас пішли. А нинішня завідувачка, Антоніна Миколаївна, на той час вже була на пенсії. І як багатодітна мама, і за віком. Але у нас виникла ідея запросити її знов на роботу. І вона, на щастя, погодилася. Вона дуже відповідальна спеціалістка, добросовісна. Зараз її ще «догрузили» аптекою. В нас була інша аптека, яку закрили, бо не було коштів на дорогу ліцензію. А існуючу зараз аптеку присусідили до ФАПу.
- То школа, що працює у приміщенні запланованої поліклініки, почувається там затишно? Велика у селі школа?
- Минулого року у нас було 55 дітей, а цьогоріч трохи менше, зате із садочка випустилось семеро діток, чекаємо, що вони підуть у школу. У школі зараз 9 класів, старшокласники їздять в Підвисоке, а ми фінансуємо для дітей шкільний автобус.
- Вільний час молоді, дітям та дорослим є де провести? Як працює будинок культури?
- У нас працюють дуже гарні і будинок
культури, і бібліотека. Карантин вніс свої корективи в їх функціонування, тож останній
захід ми проводили 8 березня. І ось зараз – на День Незалежності, бо ж карантинні
заходи пом’якшили. Ми ще й День Села святкуємо 24 серпня. Тому керівниця будинку
культури проводила підготовку на дому, а репетиції – у клубі. Ми все
організували на свіжому повітрі, поставили антисептики і попередили, аби люди
були у масках. Провели концерт вдало, своїми силами. У нас є талановиті діти,
які гарно співають. Також організували конкурси, традиційно зварили юшку та
кашу. Чудово відсвяткували!
Записала інтерв'ю Вікторія Талашкевич, фото - Олена Карпенко
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?