Папіруси, кора дерев,
кам’яні скрижалі та інші древні носії інформації бережуть для нас пам’ять
поколінь. Але велика роль у цьому і людей, котрі збирають та примножують
перекази, історії та розповіді очевидців. Щоб познайомитися із такими людьми,
команда сайту «Підвисоке.Інфо» завітала у село Ятрань, що у Новоархангельському
районі.
Пречистенська церква, осінь 2020, фото - Олена Карпенко
Це село знамените не тільки однойменною річкою, про яку написано пісню, але
у першу чергу дерев’яним храмом, що називається Пречистенська церква. Завідуюча сільською
бібліотекою Наталія Поліщук розповідає, що є клаптик паперу, на якому записано,
ніби колись давно на місці цієї дерев’яної церкви у селі стояла уніатська,
греко-католицька. З часом її розібрали і у 1784 році побудували нову, привезли для
неї матеріали звідкись із сусіднього села, залишки іншої церкви.
Наталія Поліщук, портрет - Олена Карпенко
За сто років споруда почала руйнуватися і у 1864 році її реставрували,
зокрема, підняли й поставили на кам’яний підмурок. А ще оббили дошкою ззовні та
зсередини, зробили новий престол. Кажуть, тут був чудовий іконостас із чотирьох
рівнів, а срібний церковний посуд подарувала чи й не імператриця Марія
Олександрівна.
Звісно, за часів СРСР приміщення церкви використовувалось як тільки
завгодно. Була ту і заготконтора, і склад. Потім у село приїхав молодий батюшка
і всім мирои розпочали реконструкцію. Із Нерубаївки до Ятрані привезли вівтар,
відновили служби.
Світлана Товкес, портрет - Олена Карпенко
Директорка Сільського будинку культури Світлана Товкес каже, що станом на 2005-тий
рік церква була у дуже поганому стані і потребувала негайного та ретельного
ремонту. Тоді значну допомогу надала Людмила Супрун. Завдяки їй купили
будівельні матеріали, провели частину робіт. Відтоді і до 2013-го року громада
села постійно власними силами підремонтувала церкву. Люди намагалися змогли
зробити так, аби хоч вода через стріху на підлогу не капала вода. Згодом коштом
села перекрили дах, і тепер на свята тут проходять служби.
На жаль, у церкві зараз не збереглися ані хори, ані паламарня, ані кам’яна дзвіниця.
Останню, кажуть, побудували ще у в 1807 році, але до нашого часу вона не
вистояла. Зате вистояла церква, не зважаючи на негоди, дощі, вітер, сніг.
Наталія Поліщук, портрет - Олена Карпенко
Радимо вам побувати у селі Ятрань, заглянути у Будинок культури, відвідати сільську бібліотеку у цьому ж приміщенні і попросити пані Наталію та пані
Світлану показати вам Пречистенську церкву. Одну з небагатьох дерев’яних церков
у Центральній Україні. Поки вона ще стоїть.
«Нам якось святий отець казав, що Пречистенська
церква у нашому селі досі стоїть, тому що потрібна людям, тож стоятиме і далі»,
- вірить Наталія Поліщук.
Більше фото церкви тут
Записала Вікторія
Талашкевич, фото – Олена Карпенко
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?