Сергій Соловей: «Таборування й вишколи здружують вчителя і дітей»
Що потрібно дітям для щастя
влітку? Перш за все відпочинок – поїздки на море, мандрівки в ліс та гори.
Одним словом все, що зробить їх щасливими – сонце, вода, свіже повітря і
незабутні емоції.
- Діти були дуже задоволені, все пройшло так, які і планували. Перше, що зробили, ми приїхали в село Ятрань і відвідали церкву. Набралися там позитивних емоцій. Коли діти йшли до церкви, відчувалося, що вона має свою історію, прямо якийсь дух святий. Збудована вона була, до речі, і 18-му столітті, але пізніше перероблялася. А після відвідин церкви ми пішли на Синюху, на сині води.
- Таборування
відбувалося в Когутівському заповіднику
(офіційна назва – Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Когутівка").
Там, де Ятрань впадає в Синюху. Тут ми вивчали історію, розказували дітям про
бій, що проходив на річці «Сині води» у 1362-му році. Показували, де стояли
наші козаки, це була європейська держава, а з іншого боку, з села Тернівка, вже
була Османська імперія. Кордон там проходив. Звісно, під час таборування діти
багато чому навчилися. Але ж і відпочивали – палили ватру, співали пісень
козацьких.
- Ми проводили заняття зі стрільби з пневматичної гвинтівки, займалися стройовою підготовкою, щоранку відбувалася руханка. Одним словом, все, як має бути в таборах.
- Табір тривав три дні. Це були дітки з Покотилівської школи. Тепер, у серпні, ми плануємо зробити спільний табір для дітей Підвисоцької школа і Покотилівської. А ще хочемо взяти копенкуватських діток, щоб вони приєдналися до наших.
- У цей табір ми брали діток одного віку – проводили з ними, фактично, вишкіл. Це був 8-ий клас, які переходять в 9. Тепер будемо брати дітей з 6-го класу, 5-го і 4-го. Розділимо їх на групки по 8 дітей. Їм поставимо двох діток з 9-го класу. Будуть такі невеличкі рої. І на цих десятеро дітей буде старшим вчитель. Фактично, ми хочемо, щоб керували самі діти. Щоб менші дивилися на старших і вчилися. В майбутньому так і будемо робити.
- Спорядження наше. Мені Віктор Лозінський, голова нашої Підвисоцької громади, виділив 70 тисяч, сказав, що закупить все нове – намети, спальники, каремати, і форму хочемо поновити. Вона потрібна, бо ми мали їхати на «Джуру» в Хмельницький, але цю гру перенесли в місто Великі Мости, Львівської області. Відбудеться вона 11 вересня і я везу туди наші команди.
- Ніколи такого не було. Вони із задоволенням завжди їдуть. І ми ще не встигаємо повернутися, а вони вже питають, коли ще поїдемо. Ці таборування і вишколи здружують і вчителя, і дітей. Навіть до школи вони ставляться інакше. Коли приходиш до школи, вони тебе зустрічають, кожен протягує ручку. Стрибають, як коники коло тебе.
- Так, мене призначили завідуючим Покотилівської школи. Тепер буде трохи більше роботи і проблем, але нічого, ми впораємося. Думаю зробити там свою козацьку державу. Вже був створений прикордонний клас і курінь у школі, але ж це дещо вузькопрофільно. А тепер можна буде розширитися.
- Восени ми теж їздимо в мандрівки, поки не похолодає, а потім я шукаю і розробляю невеличкі мандрівки, шукаю музеї, які можна відвідати. Можемо і у Верховну Раду їздити. По можливості, в усьому беремо участь. Також проводимо акцію «Від серця до серця». Відвідували Піщанобрідську школу-інтернат, робимо їм невеличкі подарунки своїми руками. Там даємо концерти і вони готуються. А коли наші діти їдуть, то там починаються сльози, і то зрозуміло, бо то дітки без батьків.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?