Бібліотека у Підвисокому: звичний режим роботи для прихильників друкованого слова
Літо – пора відпочинку. Здається, у спеку точно не до книжок. Та насправді,
читачів у бібліотеках не меншає. Будь то місто чи село, постійні відвідувачі не
зраджують своїм уподобанням – проводити час з друкованим
словом. У цьому запевняє Оксана Миколаївна Гончар, завідувачка бібліотеки у Підвисокому.
- Бібліотека працює в звичайному режимі. А коли я йду у відпустку, то працюю один раз на тиждень. Виходжу відпускати дітей, хто бажає взяти книги.
- А що скажете за відвідуваність бібліотеки влітку – читачів стає менше?
- Ні. У нас все стабільно цілий рік. Дорослі, правда менше йдуть, бо роботи багато, а дітки бігають.
- Чи проходять нині у бібліотеці якісь акції, можливо реалізовуєте якісь проекти?
- Триває акція «Подаруй бібліотеці книгу». Попередній директор нашої місцевої школи мав власну велику бібліотеку. Після його смерті, його племінник нам подарував усі книги.
- Чого, на сьогоднішній день, не вистачає вашій бібліотеці – книг, ремонту приміщення, працівників?
- Я прийшла на посаду завідуючої бібліотеки у 2007 році, тоді було два працівники. Залишилася тепер тільки я. Що стосується ремонту приміщення, де знаходиться основний фонд бібліотеки, то він зроблений. Попередній сільський голова – Ігор Федорович Хащеватський, поставив нам невеличкий кабінет з пластику, щоб ми могли там взимку грітися. Туди приходять і клубні працівники. А все інше ми зробили своїми силами, учотирьох – директор Будинку культури, художній керівник, техпрацівник і я. Зробили косметичний ремонт – пошпаклювали, побілили, пофарбували, стелажі виставили. За сприяння, звичайно, сільської ради. Вони закупили матеріали.
- Чи вдається ще якось поповнювати бібліотечні фонди, окрім акції «Подаруй бібліотеці книгу»?
- Два-три останні роки фонди не поповнювалися, бо не було в сільської ради коштів на це. Культура завжди була на останньому місці.
- Яка література користується найбільшою популярністю в сільських мешканців, що беруть, читають?
- Читають різних авторів. Серед них Світлана Талан, Міла Іванцова, Надія Гуменюк, Докія Гуменна, Володимир Кокотюха, Василь Шкляр. Користуються попитом книги, які стосуються життя людей. Загалом, різнопланові читачі. Є такі, які психологією захоплюються.
- Подобається. Але мені зараз непросто. Я залишилася одна, а наша бібліотека стала центральною в громаді. Роботи дуже багато. Але я не жаліюся. Як потрапила в бібліотеку? За фахом я вихователь дитячого садочка, там працювала. Потім поїхала в Польщу до чоловіка, як вільнонаймана працівниця. Повернулася, а роботи не було. Тому, де тільки не працювала. І охоронцем в Южноукраїнську, сапала на полі, працювала на фермі телятницею, і корів пасла, і на току. Де була робота, туди і йшла. А потім мені запропонували цю роботу, так я стала бібліотекарем. З 2007-го і до нині працюю.
- Що ви маєте на увазі, коли кажете, створюється центральна садиба? Те, що бібліотека в Підвисокому тепер є центральною в громаді?
- Оскільки Підвисоке – центр громади, то виходить, що наша бібліотека центральна. Сюди і звіти здають, і плани. Трохи навантаження більше пішло, але я справляюся.
- А скільки у Підвисоцькій громаді загалом бібліотек?Як тримаєте зв'язок з колегами? Співпрацюєте?
- В громаді 17 населених пунктів, а бібліотек 9. Звичайно, телефоном спілкуємося. Окрім цього, у нас в громаді є відділ культури, усім створили електронні пошти. Деякі бібліотеки не мають інтернету та комп’ютерів, тільки наша і маленьке село Мартинівка. Інші користуються інтернетом та комп’ютерами у сільських радах. А так, в основному всі питання вирішуємо в телефонному режимі.
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?