Трипільський храм у Небелівці

село Небелівка, Новоархангельський район

Небелівка – протомісто часів Трипільської цивілізації (етап ВІІ, небелівська група) IV тисячоліття до н.е. Поселення розташоване на полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області. Воно частково займає трикутний в плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка, лівої притоки Ятрані.

На підставі даних археологічної розвідки загальна площа сягає 300 га. Небелівка є другим за розміром після Тальянок (450 га) поселенням Трипільської культури. Тут містилося 1500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис. осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.

Михайло Відейко: "Це — залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею близько 238 гектарів, у якому було майже півтори тисячі жител. У храмі знайдено рештки семи вівтарів, на яких колись розпалювали священний вогонь. Це була велична громадська споруда — уявіть, ширина дверей, визначена за виявленим глиняним порогом, досягала 1,7 метра! Тобто дві людини могли в ті двері зайти-вийти одночасно. Далі йшов десятиметровий коридор, і наступні двері — взагалі два метри завширшки! Тобто масштабами ця споруда не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, "починалася історія". Ба більше: небелівський храм мав два поверхи, його стелю підтримували десятки дерев'яних колон. Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій. Навколо була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців селища. Причому "брама" храму звернена в той бік, де сходить сонце. У відчинені двері потрапляли вранішні сонячні промені."

Поселення було відкрите в результаті досліджень, що проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, відомий краєзнавець Василь Стефанович на початку 1960-х років. В подальшому поселення досліджував з допомогою аерофотозйомки топограф Шишкін К.В. У 1980-ті роки на поселенні працювала експедиція Інституту Археології АН УРСР під керівництвом М.М. Шмаглія та В.О. Круца. В результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га.

Починаючи з 2008 року на поселенні розпочала роботу україно-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – старший науковий співробітник інститут, кандидат історичних наук М.Ю. Відейко) та Департаменту археології Даремського університету Великобританії (керівник – викладач університету Дж. Чапман). Даний спільний проект українських та британських учених носить назву «TRIPOLYE MEGA-SITE».

У дослідженні даного трипільського поселення беруть участь вчені з інших країн, зокрема Болгарії. Дослідження, проведені в 2009 році спільною українсько-британською археологічною експедицією (організатори – Інститут археології НАН України та Даремський університет) показали, що трипільське поселення в Небелівці існувало наприкінці 5 – на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи.

У 2009 році українсько-британською експедицією було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини. У липні-серпні 2012 року українсько-британською експедицією було досліджено залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною. Наразі це перша будівля таких розмірів, доліджена на поселеннях трипільської культури за понад 120 років проведення розкопок.

У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі). Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. 2013 року неподалік храму досліджено залишки двох жител. Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів. Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва. Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га.

Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції. На території поселення зберігся курган з похованням бронзового віку, частково зруйнований грабіжницькими розкопками. Крім того, в районі села відомо два поселення бронзового віку (2 тис. до н.е.), два раннього залізного віку (1 тис. до н.е.) та два – черняхівської культури (3-4 ст. н.е.). На території села виявлено матеріали XVII-XVIII ст. – керамічні вироби, фрагменти кахлів.

На території пам’ятки К. Шишкіним виділено дві овальні в плані структури, по довгій осі орієнтовані на північний захід, які оточують все поселення. Їх діаметри складають відповідно 1,1 та 1,5 км. З південної сторони дешифрується в’їзд на поселення, виділений у вигляді двох паралельних ліній, що йдуть з південного сходу на північний захід. В північно-східній частині пам’ятки просліджуютья ще сім ліній забудови. Там же дешифровано ряд квартальних структур. Вуличні та квартальні структури є також в районі в’їзду на поселення, в тому числі за межами основного масиву забудови. Житла розміщувалися кількома концентричними колами з квартальною забудовою в центрі.

З південного боку був наявний в'їзд з розміщеними з боків рядами будівель. Усе поселення було оточене дерев'яним палісадом. На території поселення містився стародавній храм, що є найбільшою спорудою трипільської культури, дослідженою археологами за весь період вивчення даноїархеологічної культури. Його площа становила близько 1200 м², розміри – 20×60 м. Споруда складалася з двох поверхів, з боків мала одноповерхову прибудову. На першому поверсі було розкопано 7 вівтарів хрестоподібної форми з округлими краями. Найбільший з них (4х3 м) містився біля вхідних дверей, на його краях – кола діаметром близько 1 м. Також тут же містилося велике глиняне корито – 2×2,5 м, кам'яні зернотерки. Все це ймовірно використовувалося для ритуалів. Вздовж стін другого поверху розміщувалося підвищення та 5 великих посудин з рештками перепалених кісток тварин. Міжповерхове перекриття було виготовлене з колотого дерева. Балки були скріплені мотузками, сліди якої було знайдено на рештках глиняної обмазки. По периметру храму було знайдено глиняні фігурки. В центрі поселення було розкопано великий глиняний горн. Поряд з ним розміщене місце, з якого стародавні трипільці добували глину для власних потреб, зокрема для виготовлення посуду.

Під час розвідок на території поселення знайдено антропоморфні жіночі статуетки, глиняні конічні фішки (використовувалися для лічби). Трипільська кераміка трипільського поселення Небелівка представлена кухонним та столовим посудом. Кухонний виготовляли з червонуватої глини (наявні домішки піску та товченої черепашки). Він прикрашений та орнаментований насічками, розчосами, штампами, вдавленнями. Більш чисельними є знахідки столового посуду. Він був виготовлений з високоякісної глини, поверхня ззовні вкрита ангобом жовто-червоного кольору та заглибленим орнаментом або розписом з використанням темно-коричневої фарби. Форми посуду – миски (конічні, напівсферичні та зооморфні), кубки, горщики, грушоподібні, біконічні та біноклеподібні посудини, покришки. В 1981 р. на поселенні експедицією під керівництвом М. Шмаглія проведено розвідкові розкопки, під час яких був знайдений посуд з монохромним розписом, а також кілька фрагментів з врізним орнаментом. Це дало змогу встановити датування та приналежність цієї пам’ятки до етапу ВІІ трипільської культури.

Пізніше С. Рижов виділив це поселення, а також ряд інших поселень в особливий небелівський тип, який, на його думку, був генетичною основою томашівської групи трипільських пам’яток, яка існувала на цій території впродовж етапу СІ. Поселення може бути датоване початком IV тис. до н.е. Сировина кам'яних знарядь праці Небелівського поселення (ножі, різцеподібні знаряддя, пластини з ретушшю) представлена кременем місцевого походження, зокрема з території трипільського протоміста Володимирівка, розташованого неподалік, та з території Волині.

Ознайомитися із знахідками, виявленими під час дослідження поселення Володимирівка, можна в експозиціях Кіровоградського краєзнавчого музею (тут, зокрема, зберігається відреставрований великий хрестоподібний вівтар з трипільського храму), а також Новоархангельського районного краєзнавчого музею.

Як зазначили вчені на міжнародній науковій конференції в Кіровограді, ще декілька років тому ніхто і гадки не мав про трипільські храми, укріплення поселень-гігантів та гончарні горни. Це ті елементи, які вирізняють феномен протоміст від буття звичайних сільських поселень. Вони також наголосили, що варто зробити наступні кроки з музеєфікації археологічної спадщини, початок яким покладено успішним збереженням давнього вівтаря та роботою з гончарним горном. З часом на зміну сотням відвідувачів розкопів у Небелівці можуть прийти тисячі і тисячі відвідувачів археологічного музею, заповідника в Небелівці. Для його створення можуть бути використані знахідки, віднайдені під час проведення міжнародного проекту «Early urbanism in Europe?: the case of the Trypillia mega-sites».

Валентин Собчук так підсумовує його результати: — Небелівку можна буде досліджувати ще сотні років, тож роботи вистачить багатьом археологам. Завершений міжнародний проект — це, по суті, перша реальна значна інвестиція в дослідження об’єктів культурної спадщини на Кіровоградщині. Це наш великий загальний іміджевий проект, який може відіграти важливу роль у приверненні уваги до області та Кіровограда не лише науковців, а й численних туристів. Ми, місцеві археологи, вже звикли до роботи у складі міжнародної експедиції. Тож сподіваємося, що, можливо, Бісерка Гейдарська ще повернеться до подальшого вивчення Небелівки, адже там ще копати і копати. Результати зустрічі Михайла Відейка з Джоном Чапменом стали і для українського науковця, і загалом для Кіровоградщини надзвичайно плідними. Михайло Відейко реалізував свої наукові прагнення, а жителі області побачили, що ми маємо неоціненні скарби, частина з яких тепер знаходиться в обласному краєзнавчому музеї. Побачили, що в об’єкти культурної спадщини також можна інвестувати, і ці інвестиції вже дали й надалі даватимуть плоди протягом багатьох років. Осмислення проведеної роботи і результатів проекту надалі відбуватиметься у вигляді багатьох книжок його учасників, зокрема й Михайла Відейка, який є дуже плідним автором. А також у створенні фільму, виставки про експедицію та в запланованій книзі вчених-археологів з Великої Британії.

Джерело інформації: Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"