Вірш на честь села Нерубайка

06.05.21 10:00

Знову кличеш мене, Нерубайка...

Відчуваю я твій аромат!..

Пам’ятаю його я ще змалку,

Почуттів у Душі водоспад!..

Розворушив усе в мені травень,

І я подумки їду в село,

Де за мною зіскучились трави,

Де мені завжди добре було...

Де протоптані мною дороги,

Де найкраща у Світі вода...

Там, де щира розмова із Богом,

Й обійма височінь голуба...

Там де люди до болю знайомі,

Хай простять, що не знаю я всіх...

Я - і рідна для них, й невідома,

Любов роду — то мій оберіг.

Дочекайся мене, я приїду...

Хай, ніхто не стрічає мене,

Я — нащадка, донька Британ Ліди,

Сила роду до тебе веде.

авторка - Міла Кирилюк

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!

Напишіть ваш коментар

Коментар: