​Олександр Многодєтний: «Коли люди телефонують і дякують за воду – це приємно. Вже недаремно життя прожив»

30.03.21 15:08

Наші предки вірили в те, що копати криницю варто на «повний» місяць, щоб води було багато і була вона чистою, корисною та смачною. А що думають з цього приводу професійні шукачі води з багаторічним досвідом?

Олександр Многодєтний з Малої Виски копає криниці вже 20 років. Він не вірить у прикмети, але переконаний, що природу треба берегти і шанувати її, як рідну матір.

-
Пане Олександре, два десятки років копаєте криниці. Як так вийшло?
-
Я працював токарем на заводі. А потім зробив власну бурову установку і вже 20 років займаюся такою от підприємницькою діяльністю – копаю криниці. Вже на пенсії, а все ще працюю. До речі, у Копенкуватому багатьом мешканцям копав криниці.

-
Яка ситуація нині з водними артеріями на Кіровоградщині?
- Це питання дуже не просте. Легше відповісти, як хліб пекти. Можна цілий день на цю тему говорити.

-
Але ж ви маєте такий досвід, то знаєте, що там відбувається?
- Є водоносні артерії більш багаті. Ми копаємо в ґрунтах, до граніту. Чому? Бо держава на такі види робіт поки що дивиться нормально. Дозволяють. А вже коли роблять воду артезіанську, по граніту, на великі глибини – 120, 300, 400, 700 м, то це вже природні ресурси, їх варто контролювати. Треба мати відповідні дозволи та ліцензію. Бо можуть пробити горизонт якоїсь шахти і її почнуть затоплювати поверхневі води. А це вже буде катастрофа.

-
Артезіанські води, певно, чистіші?
-
Звісно. Їх набагато більше і вони чистіші. Це запаси ще тих, доісторичних часів.

-
А ґрунтові води?
- Ми п’ємо зараз поверхневі води, вони дуже брудні. Багато нітратів, аміаку та інших хімічних сполук, що використовує нині наша промисловість та сільське господарство. З свого досвіду можу сказати, що в одних місцях вода може бути ще й нічого, якщо зробити лабораторний аналіз на всі показники. Але зі ста криниць лише два десятки будуть байдуже, а інші – ні. А там, де гранітні щити проходять, візьмемо, до прикладу, Бобринецький та Новоукраїнський райони, то поверхневої води може і не бути взагалі. Якраз, де поклади урану, ґрунтові води не збираються. А що таке ґрунтові води? Це опади – сніг та дощ, що збираються в ґрунтах. От глина та пісок, як губка її вбирають.

-
То нам треба хвилюватися на рахунок того, що у верхніх шарах землі вода колись закінчиться?
- Водоносні артерії наповнюються скрізь по-різному, в залежності від типу ґрунту. У низинах, ближче до річок і балок утворюються природні басейни, в які з бугрів стікають по-тихеньку опади. Там часто з’являються джерела. Якщо на місцевості немає промислових відстійників чи якихось об’єктів, що забруднюють водоносні артерії, то вода буде більш-менш нормальною. Є такі джерела, де люди з покон віку беруть воду, але таких дуже мало. Моя дружина родом з Кременчука, там живе її рідня. У них працює нафтопереробний завод, то якщо зробити аналіз води у тамтешніх криницях – її категорично не можна вживати дітям, наскільки вона забруднена.

- Які основні джерела забрудень води на сьогодні в Кіровоградській області?

- Сільське господарство. Десятки, сотні тон гербіцидів, ядохімікатів, якими обробляються поля, потрапляють у ґрунт. Тому такі от у нас водні артерії: чим «годуємо» землю, те і маємо.

- Як шукаєте воду? Користуєтеся якимись власними технологіями пошуку чи копаєте криницю там, де хоче замовник?

- Як вам сказати? Коли є багаторічний досвід, то орієнтуватися починаєш по схилах і рельєфу місцевості. Добре знаємо райони – де граніти, туди і не йдемо. Заздалегідь розуміємо, що роботу можемо там не зробити, бо води немає. Одним словом, по районах вже орієнтуємося. А щодо побажань замовників, то можемо від того місця відступити і на метр, і на десять. Головне, щоб колодязь був у дворі.

- На що ще орієнтуєтеся, перш ніж почати бити землю?

- Водоносний пласт, в основному, розташований по горизонту. Але є ще тектонічні складки. Що це таке? Простіше кажучи, це коли вода розміщена по вертикалі. Під землю ж ніхто не може заглянути. От ми починаємо працювати, орієнтуючись також на криницю по сусідству, глибина якої, до прикладу, 16 м. Ми ж не можемо передбачити, що можемо натрапити на тектонічну складку, на цю вертикаль. Починаємо копати – 30 метрів, 32, 36 а води немає. І тут невеличка артерія з’являється. Ми ставимо кільця і вода починає просочуватися. І згодом піднімається на такий самий рівень, де починається у сусідньому колодязі, на 16 метрах. Виходить, у цій криниці стік вже більше 15 метрів. Але тут в нашій роботі виникають нові нюанси: по фінансах людина орієнтувалася на сусідній колодязь, глибиною в 16 метрів, а пробили ми вдвічі більше.

- Що скажете про древні способи пошуку води? Хоча може не такі й древні, ними користуються і досі.

- Може у давнину брали там гілячки з лози у руки і ходили з ними. Зараз беруть електроди металеві і з ними ходять. Але вони покажуть більше на шматок труби якоїсь чи металу, що в землю закопані. На той самий граніт більше реагують. Насправді треба орієнтуватися на інші речі.

- Пане Олександре, вірите в народні прикмети? Зокрема, щоб криниця була повною, її треба копати на повний місяць?

- Чим «темніші» люди, тим більше таких прикмет. Люди говорять, що місяць впливає на те, що вода піднімається, на приливи і відливи, на наше самопочуття і т.д. Коливання води існує в природі. Але якщо там є граніт – то яким би місяць не був, води там не додасться. Я в таке не вірю. Я вірю в те, що природу треба берегти, бо вона наша «мати».

- Вам подобається те, чим ви займаєтеся?

- Чесно скажу, ні. Займаюся цим, бо сім’я, діти, онуки – треба заробляти. Але подобається спілкуватися з людьми. Ті, в кого були якісь заощадження, вже мають криниці і воду в хати позаводили. Нині залишилися трохи бідніші, які мусять копати криниці, бо вода треба. А, до речі, за токарним станком я теж простояв 20 років. Думаєте мені подобалося? Зовсім ні. Ще молодим цікаво, а пізніше треба було просто заробляти гроші. Та, в будь-якому випадку, треба робити так, щоб перед людьми не було соромно.

- Працюєте самостійно чи маєте помічників?

- Я підприємець, у мене працюють люди. Всі офіційно працевлаштовані, зі сплатою податків, нарахуванням стажу.

- Найбільша глибина, на яку довелося копати криницю?

- Середня криниця – до 25 метрів, а були й такі, що до 50-ти доходили. Але такі глибокі не любимо робити, бо для людей це дуже дорого.

- Копаєте тільки криниці?

- Так, традиційні криниці з кільцями. Ми, звісно, можемо взяти необхідні дозволи і почати бити глибокі скважини, але хто буде замовляти? Хіба іноді якісь крупні підприємства. Тому ми прив’язані до рівня доходів людей.

- Де берете кільця? Це теж важлива частина усього процесу, бо від їх міцності залежить якість конструкції колодязя, чи не так?

- Кільця виготовляємо самі. Відсів та щебінь привозимо з кар’єру. В цеху кільця сушимо у спеціальній камері, по 12 годин партіями. А так і є – вони мають бути дуже міцними. Уявіть, середня глибина колодязя 20-30 метрів, а кільця стоять одне на одному. Це неймовірна вага. Тож треба, щоб вони не розкришилися.

- Приємно усвідомлювати, що ви даєте людям доступ до одного з найважливіших і життєво необхідного ресурсу?

- Коли люди телефонують і дякують за воду, це приємно. Вже недаремно життя прожив.

Потрібен колодязь? Телефонуйте: 0679346101, 0500466570


Записала Ася Цуркан



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: