Маленьке село з великою культурою: Копенкувате – там, де живе любов до пісні і танцю
Сільські будинки культури завжди були, є і залишаться осередками духовного життя кожної громади, адже мають велике значення для їх розвитку та гармонійного існування. Питання тільки в тому, чи допоможуть сучасні адміністративні реформи не лише зберегти подібні заклади, а й покращити ситуацію з їх фінансуванням. Будинок культури у селі Копенкувате пишається своїми співочими та танцювальними колективами. Директорка Ольга Делікатна переконана, головне не здаватися і постійно рухатися вперед.
- Директор я вже 15 років. А загалом працюю тут ще з 1989 року. Я прийшла сюди хореографом, а у 2005 році мені запропонували посаду директора, і я погодилася. Наш Будинок культури, згідно з пам’ятною табличкою, збудований на честь 65-ої річниці Жовтня. От приблизно стільки йому років. Дуже довго директором тут працював Войцехівський Людвіг Аркадійович. Це людина, як то кажуть, «свого діла» чи «майстер свого діла». Він дуже любив культуру, дбав про неї. Я ще була малою дівчиною, пам’ятаю, що у нас був танцювальний гурток. Тому любов до танців у мене з дитинства.
- Так. І з першого класу ходила на танці, а згодом почала відвідувати і вокальний гурток, який спочатку був в школі, а потім в Будинку культури. Одним словом, на сцені я з самого раннього дитинства і до цих пір.
- Які колективи на сьогодні створені, чим вони займаються чи ведуть концертні діяльність?
- На даний момент локдаун і ця ситуація з карантином, тому діяльність не така активна. Але восени ми їздили на «АгроЕкспо», виступали на «Вересневих самоцвітах». Запрошували нас і на традиційне районне свято.
Що стосується колективів, то є у нас Народний театр малих форм «Степівчанка». Художій керівник – Анатолій Форманчук. Сам пише вірші і музику. Зокрема, пісня про наше село Копенкувате – це наша візитна картка. Ми завжди її співаємо. Свого часу цей колектив зайняв друге місце по області. Співають в колективі шість жінок і двоє чоловіків, різні за віком і професіями – вчителі, домогосподарки, бухгалтери. Ще є аматорський фольклорний колектив «Перевесло». Це старші за віком жінки, яким за 60, налічує 9 осіб. Окрім цього є ще хореографічний колектив, яким займаюся я особисто. Ходять дітки молодшого і середнього віку. Оскільки школа в селі Копенкувате перейшла на 9-ти річну освіту, старшокласники їздять у Підвисоке. Приїжджають увечері зморені, тому вже займатися не мають сил. Ходять четверо старших дівчаток, тому я рахую, що займаються дві групи – середня і старша.
Є у нас також розмовне читання. Дітки читають вірші, гуморески. Були і троїсті музики, але розпалися. Залишилися тільки бубон і гармошка.
- Обов’язково. Кожен рік проводимо День села у День Незалежності. Щоправда, в минулому році, через карантин, нічого не було. Ми працювали в режимі он-лайн. От на Новий рік записували відеопривітання з Дідом Морозом і Снігуркою. А на Різдво наші жінки ходять до церкви, то співали псалми. Їх вивчила ще тоді, коли їздили на конкурс «Молюсь за тебе, Україно!».
- Пані Ольго, в якому стані нині приміщення Будинку культури, чи відбуваються ремонти і за чий кошт?
- Ви знаєте, скільки ми їздили, такого клубу, як у нас не бачили. У нас такі прекрасні колективи, такого високого рівня, а от приміщення клубу одне з найгірших. Щоправда минулого літа нам замінили вікна і двері в концертному залі на сучасні пластикові. Також замінили вікна у фойє. Тобто більша частина вже замінена. А зроблено це було за рахунок наших спонсорів. Я зверталася в агрофірми «Копенкувате», «ТАС Агро» і до фермера Миколи Васильовича Смілянця. Саме ці люди нам надали фінансову допомогу. Ремонти ще не завершені. От вікна нам замінили в кінці жовтня - на початку листопада. Сподіваюся весною ми все доробимо. Маю надію, що допоможе нова влада.
У приміщенні Будинку культури зараз великі тріщини. Запрошували ми спеціалістів, вони подивилися і сказали, що треба зробити систему відливу і обмостку, щоб вода під стіни не просочувалася. Ремонту також потребує концертний зал. Наразі відремонтовано лише вестибюль і кабінет директора. Зробили його років з 10 тому, коли в мене стеля упала в кабінеті.
- Пані Ольго, хто допомагає шити костюми?
- Всі костюми нам спонсори профінансували. Перші кошти ми заробили, коли привітали із 60-річям одного фермера. Виступили у нього на святі, там було багато фермерів, а у нас були такі паршиві костюми, то вони нам скинулися і ми у Харкові замовили свої перші костюми. А літні костюми придбали з допомогою «ТАС Агро», а також Миколи Миколайовича Коваленка. За кошти, що нам виділила сільська рада рік тому, пошили вишиті сукні, а на костюми для колективу «Перевесло» гроші дав Микола Смілянець. Чобітки та костюми для танцювальних груп, середньої і молодшої, и придбали за кошти Віктора Олександровича Лозінського, я до нього звернулася, і він виділив нам 50 тисяч гривень. На 30 ми пошили костюми, а на 20 купили апаратуру.
- Троє – художній керівник, директор і техпрацівник.
- Пані Ольго, чи вистачає, на вашу думку, розважальних заходів у селі?
- До карантинів в нашому Будинку культури завжди проходили різноманітні заходи. Щосуботи раніше була дискотека. Святкували День Валентина, День молоді, День сміху. У День захисту дітей теж багато цікавих заходів проводили. Підключалася бібліотекар наш сільський, Наталія Гранковська. Ми з нею проводили цікаві конкурси і розваги. Навіть діти, які ходили на шкільний літній майданчик, завжди чекали чогось цікавого від нас. Сподіваюся, що ситуація з вірусом покращиться і ми повернемося до роботи у звичному режимі.
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?