Туризм у Підвисокому – мандрівки, що навчають жити
Туристичні подорожі – це завжди цікаво і весело, хоча, часом дуже не просто і навіть не передбачувано. Але, якщо людина має можливість мандрувати – вона живе насиченим яскравим життям. І що вже говорити про дітей? Для них мандрівки мають особливий «присмак», що залишають по собі спогади на все життя.
- Пане Олександре, як давно займаєтеся цією справою?
- Коли я прийшов на роботу в 2005 році, його вже вели. Вів Юрій Петрович, який, на даний час, є директором школи в селі Небелівка. Якось я поїхав кілька разів з ним на обласні туристичні змагання. Тоді я ще не працював педагогом. Тож все було заради цікавості, і мені сподобалося. Я вступив до педінституту на заочну форму і на другий рік почав працювати педагогом. Тоді ж мені і довірили цей туристичний гурток.
- Дітки середнього віку. Це 6-8-мі класи місцевої школи.
- А чого ви їх навчаєте – встановлювати намети, розводити багаття, виживати в природі?
- Так, усього, що стосується туризму. Розкладаємо багаття, намети вчимося правильно розкладати-складати. Щоб дощ не підлив, вчимося правильно їх обкопувати. Та й загалом, як обладнати наметове містечко. Ну і, звісно, як надати першу медичну допомогу. Ми часто ходимо в походи. За межами села, на підвисоцькій базі нашого будинку творчості, один раз на рік, проводимо районні змагання. Часто їх вигравали мої вихованці, тому брали участь і в обласних змаганнях. А зараз ще об’єдналися з організаторами військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Два роки тому на обласних змаганнях виграли друге місце.
- Навесні вже починаємо походи. Зимою більше вивчаємо теорію, перевіряємо наше туристичне оснащення, щоб все було в порядку. Повторюємо вузли, слідкуємо, щоб мотузки були цілі. Щоб, як тільки вийдемо на туристичний маршрут, все було гаразд.
- Назвіть будь ласка стандартний набір учасника гуртка? Яке туристичне спорядження має бути в наявності?
- Система для приготування їжі, мотузка - туристичний трос, карабіни, каски обов’язково, рукавички. Відповідний зручний одяг і все для легкої переправи на інший бік.
- Маємо спонсорську підтримку. Буває, що й свої кошти вкладаємо, бо хочемо, щоб гурток працював і діткам мали можливість з користю провести вільний час.
- А де буваєте, Україною мандруєте?
- Ні, туристичні мандрівки у нас тільки на території села або за його межами, по області. Все впирається у фінанси, не так багато їх є, щоб мати можливість їздити Україною.
- Чи маєте фінансову підтримку з місцевого бюджету?
- Коли проводимо районні змагання, ми просимо – і частково нам виділяються кошти. А так загалом місцеві меценати підтримують.
- Ви маєте на увазі місцеві фермерські підприємства?
- Так.
- У нас є традиція. На початку весни, ще у березні, коли досить прохолодно, ми йдемо на місцеву скелю, смажимо там сосиски і співаємо під гітару. Це, так би мовити, перевірка, чи можна вже виходити у походи. Розвідка така у нас.
- На вашу думку, сільським дітям, які і так наближені до природи, потрібні такі туристичні мандрівки?
- Звичайно, потрібні. В селі не так багато гуртків, де діти можуть з користю проводити вільний час, розвиватися, відкриватися, як особистості. Вони ж забувають про телефони та інтернет, багато часу проводять на свіжому повітрі ще й навчаються чомусь корисному, що може знадобитися в житті. Туризм – це спорт, спорт – здоров’я, а здоров’я – життя. Така проста, але надважлива закономірність.
Записала Ася Цуркан, фото надав співрозмовник
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?