​Туризм у Підвисокому – мандрівки, що навчають жити

17.12.20 10:00

Туристичні подорожі – це завжди цікаво і весело, хоча, часом дуже не просто і навіть не передбачувано. Але, якщо людина має можливість мандрувати – вона живе насиченим яскравим життям. І що вже говорити про дітей? Для них мандрівки мають особливий «присмак», що залишають по собі спогади на все життя.

Саме таку можливість школярам надає Олександр Сергієнко, керівник туристичного гуртка Підвисоцького Будинку дитячої та юнацької творчості.

- Пане Олександре, як давно займаєтеся цією справою?

- Коли я прийшов на роботу в 2005 році, його вже вели. Вів Юрій Петрович, який, на даний час, є директором школи в селі Небелівка. Якось я поїхав кілька разів з ним на обласні туристичні змагання. Тоді я ще не працював педагогом. Тож все було заради цікавості, і мені сподобалося. Я вступив до педінституту на заочну форму і на другий рік почав працювати педагогом. Тоді ж мені і довірили цей туристичний гурток.

- Якого віку ваші мандрівники?

- Дітки середнього віку. Це 6-8-мі класи місцевої школи.

- А чого ви їх навчаєте – встановлювати намети, розводити багаття, виживати в природі?

- Так, усього, що стосується туризму. Розкладаємо багаття, намети вчимося правильно розкладати-складати. Щоб дощ не підлив, вчимося правильно їх обкопувати. Та й загалом, як обладнати наметове містечко. Ну і, звісно, як надати першу медичну допомогу. Ми часто ходимо в походи. За межами села, на підвисоцькій базі нашого будинку творчості, один раз на рік, проводимо районні змагання. Часто їх вигравали мої вихованці, тому брали участь і в обласних змаганнях. А зараз ще об’єдналися з організаторами військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Два роки тому на обласних змаганнях виграли друге місце.

- Коли починаєте туристичний сезон?

- Навесні вже починаємо походи. Зимою більше вивчаємо теорію, перевіряємо наше туристичне оснащення, щоб все було в порядку. Повторюємо вузли, слідкуємо, щоб мотузки були цілі. Щоб, як тільки вийдемо на туристичний маршрут, все було гаразд.

- Назвіть будь ласка стандартний набір учасника гуртка? Яке туристичне спорядження має бути в наявності?

- Система для приготування їжі, мотузка - туристичний трос, карабіни, каски обов’язково, рукавички. Відповідний зручний одяг і все для легкої переправи на інший бік.

- Де берете спорядження?

- Маємо спонсорську підтримку. Буває, що й свої кошти вкладаємо, бо хочемо, щоб гурток працював і діткам мали можливість з користю провести вільний час.

- А де буваєте, Україною мандруєте?

- Ні, туристичні мандрівки у нас тільки на території села або за його межами, по області. Все впирається у фінанси, не так багато їх є, щоб мати можливість їздити Україною.

- Чи маєте фінансову підтримку з місцевого бюджету?

- Коли проводимо районні змагання, ми просимо – і частково нам виділяються кошти. А так загалом місцеві меценати підтримують.

- Ви маєте на увазі місцеві фермерські підприємства?

- Так.

- Пане Олександре, чи пригадаєте якісь цікаві історії з мандрівок, може у вас є якісь звичаї чи традиції?

- У нас є традиція. На початку весни, ще у березні, коли досить прохолодно, ми йдемо на місцеву скелю, смажимо там сосиски і співаємо під гітару. Це, так би мовити, перевірка, чи можна вже виходити у походи. Розвідка така у нас.

- На вашу думку, сільським дітям, які і так наближені до природи, потрібні такі туристичні мандрівки?

- Звичайно, потрібні. В селі не так багато гуртків, де діти можуть з користю проводити вільний час, розвиватися, відкриватися, як особистості. Вони ж забувають про телефони та інтернет, багато часу проводять на свіжому повітрі ще й навчаються чомусь корисному, що може знадобитися в житті. Туризм – це спорт, спорт – здоров’я, а здоров’я – життя. Така проста, але надважлива закономірність.

Записала Ася Цуркан, фото надав співрозмовник



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: