​Іван Онищук: «Транспортні проблеми села вирішуємо власними силами!»

23.10.20 16:00

По усіх селах Кіровоградської області, де б ви не спитали, серед трьох головних проблем, які вам назвуть, буде проблема із транспортним сполученням. Область у нас велика, землі багато, населення мало і розсіяне воно по затишним, мальовничим, але віддаленим від районних центрів селам.

 Директор агрофірми "Копенкувате" Іван Іванович Онищук
Директор агрофірми "Копенкувате" Іван Іванович Онищук
Тому місцеві аграрії, опікуючись людьми, перебирають на себе невластиві їм функції. Не тільки будують церкви, ремонтують мости, фінансують школи, але й транспорт від села до райцентру запускають. Як от агрофірма «Копенкувате», із директором якої Іваном Онищуком ми й поговорили на днях про роль і завдання агропромислових компаній у розвитку села.

- Іване Івановичу, ми від багатьох людей по селах Підвисоцької громади чули про погане транспортне сполучення. Мабуть, і до вас пайовики з цією проблемою зверталися?

- До нас на фірму, як то кажуть, не заростає народна тропа. Ми допомагаємо не тільки пайовикам, але й сільській раді. Допомагає і агрофірма «Копенкувате», і власник компанії Віктор Олександрович Лозінський персонально. Внаслідок таких звернень від села до райцентру ходить автобус загального користування за рахунок агрофірми. Ми заключили угоду з перевізником, який має ліцензію, щоб він регулярно та якісно возив всі категорії пасажирів, у тому числі пільгові. Раніше автобус ходив по маршруту Копенкувате - Новоархангельськ через Підвисоке та Нерубаївку. А тепер ми домовилися, що він їздить ще й у Небелівку і не два, а чотири рази на тиждень. Ми оплачуємо дизельне пальне, заробітну плату водія. У Копенкуватому багато вже постійних клієнтів, а у Небелівці ми тільки розпочали їздити, тож люди ще звикають. Пенсіонери – бабусі, дідусі, - дуже задоволені. Є також у нас село Борщова. Воно ще віддаленіше від райцентру, аніж Копенкувате. Туди автобус теж їздить, але не так часто, бо там тільки півсотні мешканців. Втім, люди мають телефонний номер водія і за потреби замовляють автобус.

Віктор Лозінський та Іван Онищук на току агрофірми "Копенкувате"
Віктор Лозінський та Іван Онищук на току агрофірми "Копенкувате"
- Ми писали про село Борщова. Там гарний Будинок культури.

- Борщова взагалі дуже красиве дружне село. Серед активу там якраз директорка Будинку культури, живуть родини механізаторів, є люди, що і у нас працюють на агрофірмі. Вони дружать усім селом, збираються родинами та організовують собі такі свята, що й у райцентрі заздрять!

Працівник агрофірми "Копенкувате"
Працівник агрофірми "Копенкувате"
- Ви кажете, що на агрофірму і з Борщової люди їздять на роботу. А як взагалі з вакансіями? Бо люди жаліють, що по селам немає роботи, а виробники часто-густо кажуть, що робота є, а людей нема.

- Знаєте, це складне питання. Ми самі у цьому році почали практикувати підвезення людей на роботу, бо у нашому селі їх не вистачає. Ми привозимо людей із сіл Розсохуватець та Підвисоке. Наймаємо не тільки пайщиків, а й просто бажаючих. Є пара хлопців, що тільки створили родини, а перспектив у них не має. На розподіл землі вони не встигли, як і я, до речі. Тож влаштуватися до нас, працюють. Так само і у селі Розсохуватець. Працювали у нас і жінка, і чоловік, але зараз дружина залишається вдома з дитиною. Загалом жінок у нас працює немало – і в бухгалтерії, і на току, і у їдальні. Також, відповідно до законодавчих норм, в нас працює троє людей з інвалідністю.

Територія агрофірми "Копенкувате"
Територія агрофірми "Копенкувате"
- Тут у вас на току видно, що робити вистачає, і обладнання нове, ще навіть не припало пилом.

- Так, у цьому році поставили новий ЗАВ, очисну машину, яка може переробляти зерно до ста тон на годину. Та й великі вантажні автомобілі можуть під нього заїжджати. Спроможність старого була вдвічі меншою. Тож зараз і людям легше працюється, і підприємство здатне швидше отримувати чисте зерно.

- Ви сплачуєте податки у місцеву громаду, забезпечуєте родини зарплатою, а пайовиків – зерном. Як думаєте, що зміниться у громаді після об’єднання? Як це вплине на життя людей?

- Я вивчав питання децентралізації, будучи депутатом районної ради. В усьому треба спочатку розібратися, щоб потім давати фахові і компетентні судження. Я, наприклад, колись виступав проти укрупнення шкіл, бо розумів, що це буде крапка на існуванні малих селах. Ми з Віктором Олександровичем Лозінським зробили все можливе, щоб школа у селі Копенкувате була гарно обладнана, сучасна, щоб її залишили працювати у колишньому форматі. Але коли дітей у селі не народжується, то перехід на дев’ятирічний формат не зупинити. Тому ми підтримуємо ідею забезпечення старшокласників Копенкуватого доступом до якісної освіти, навіть якщо це означає, що вони їздять у Підвисоке. А щодо перспектив, то колись кожен бажаючий міг легко отримати 50 гектарів землі для особистого господарства. Землю тоді буквально нав’язували і від неї багато хто повідмовлявся. Я порівнюю це з об’єднанням громад. Думаю, варто і треба створювати свою, Підвисоцьку громаду, коли є така можливість, і зробити все, щоб вона була спроможною і потужною!


Записала Ірина Пересунько, фото – Олена Карпенко



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: