Позиція учасників АТО та воїнів-афганців перед виборами одностайна
На сайті «Підвисоке.Інфо» ми
вже писали про важливість кадрового забезпечення майбутньої об’єднаної
територіальної громади. До його формування, звісно, потрібно залучати як людей
з досвідом, так і людей, котрі мають інноваційні погляди, працюючи не тільки у
місцевому самоврядуванні, а й у бізнесі та громадському секторі.
Сьогодні
говоримо з підвисочанами, котрі формують актив громади – представниками
організацій учасників АТО та воїнів-афганців. Віктор Горячківський, голова спілки воїнів АТО, розповідає про перші роки
війни на Сході України. Тоді з села Підвисоке до зони бойових дій пішло багато
чоловіків, і ще більше допомагало їм – готували передачі на фронт, підтримували
родини, що залишилися на мирній землі.
Одне з питань, яким переймається спілка, це допомога учасникам АТО в отриманні землі. Також організація допомагає родинам, в яких є воїни-учасники АТО та у період карантину – лікарням. Досі Віктор Лозінський підтримує активістів у вирішенні їхніх проблем. Тому й не дивно, що коли учасники АТО та воїни-афганці зібралися та обговорювали перспективи створення ОТГ, то вирішили підтримати кандидатом на голову громади саме його. А самі готові підтримувати – своїм плечем, порадами. Адже серед ветеранів є чимало людей, які унікально поєднують і досвід участі у бойових діях, і роботи у місцевому самоврядуванні. Як от Олександр Очеретній, який зараз очолює районну організацію «Української Спілки Ветеранів Афганістану», а до того був сільським головою Підвисокого.
- На самому початку впровадження реформи я був переконаний, що децентралізація у тому варіанті, який був запропонований, означала знищення сіл. Тому у попередній каденції я балотувався на посаду голови сільради, але не ставив за мету перемогти. Вирішив, що нехай це питання вирішується без мене. Загалом я проти польського варіанту реформи, хоча всіляко підтримую наш рух в Європу. Мені більш подобається французький варіант. Там залишаються ради з тим ж самими депутатами. Втім, коли децентралізація вже пішла повною мірою, то я зрозумів, що залишитися в стороні не вийде. І ми створили першу ініціативну групу, яка висунула пропозицію, аби центральна садиба була у Підвисокому і ми мали окрему громаду. Хотіли повернути формат устрою 1959-го року, коли був Підвисоцький район (з 1923 по 1959 роки).
- Чому не вдалося здійснити задумане?
- Знаєте, на нас почало сильно тиснути і районне, і обласне начальство, щоб був формат «один район – одна громада». Коли три роки тому була перша сходка, то приїхало районне керівництво, звезли усіх сільських голів, які й виступили проти. Тож, ми втратили можливість, але не втратили ентузіазм. Через рік започаткували нову ініціативну групу. Довелося навіть два рази їздити в Київ, але зрештою все вирішилось на користь Підвисоцької громади.
- Яку позицію зайняли Ви, як очільник «Української Спілки Ветеранів Афганістану» у районі?
- Ми почали готуватися до виборів не вчора, і не позавчора. Майже рік ми постійно проводили збори і думали, дискутували, що потрібно зробити у громаді. Наші ідеї – це позитивно вирішити питання із транспортним сполученням, зробити переробний цех для пасік, створити комунгосп. Ми запропонуємо новому керівництву громади провести інвентаризацію надлишків земель та роздати всім місцевим, хто ще не отримав свої два гектари. І от, коли ми подивилися на програму Віктора Олександровича Лозінського, то побачили, що вона сходиться з нашою, і розпочали переговори про співпрацю. Бо це не особисто моє рішення, а рішення хлопців-ветеранів, хлопців зі спілки АТО.
- Таким чином ви плануєте налагодити співпрацю «влада – громада»?
- Ми за портфелі не тримаємося. Нам головне, аби села жили. Тому я й сам у депутати не йду. Не хочу сидіти на двох стільцях. Ми підтримуємо Віктора Лозінського, потім чекаємо тиждень, аби оголосили усі результати, і далі проводимо спільні консультації та обговорюємо плани розбудови сіл. Даємо запит новообраним депутатам, які знають больові точки своїх населених пунктів, збираємося і обговорюємо проблемні питання, щоб прийняти реальний бюджет, а не казати собі, що побудуємо все й одразу.
- Олександре Андрійовичу, з якими проблемами стикаються люди у селах майбутньої громади? Які питання потребують негайного вирішення?
- На мою думку перше питання – це якісні дороги та нормальне транспортне сполучення. Як між селами громади, так і між громадою та Новоархангельськом. Пенсіонеру треба машину наймати за 200-400 гривень, щоб з’їздити туди і назад. Хіба наїздишся, якщо пенсія дві тисячі? Наступне – це інвентаризація землі. І тут, шановні землевпорядники, ставте в списки людей по черзі, а не так, що голова села ставить на отримання землі свого кума чи родичку поперед інших. Будучи головою, я сам не отримав землю. Мої жінка та діти також без землі. Ми стоїмо в черзі, як і всі решта. Усе має бути чесно й відкрито, із дотриманням норм законодавства та по совісті. Тоді депутатський корпус та голова ОТГ будуть користуватися повагою на селі, а громада процвітатиме.
Записала Ірина Пересунько,
фото – Олена Карпенко
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?