​Що може затримати молодь у селі? Задовільна заробітна плата і хороша робота!

Затишні, зелені та привітні для міського туриста, українські села у більшості не такі привабливі для місцевої молоді, як того хотілося б людям старшого віку, котрі у цих селах мешкають. Про реалії та перспективи села Розсохуватець, що у Новоархангельському районі, говоримо із активом села.

За народними переказами село Розсохуватець було засноване у XVIII столітті трьома козаками. Прізвище одного із них – Зубко. Вважалося, що назва села походить від назви річки Розсохи, на берегах якої були розташовані перші поселення. З часом у Розсохуватці поселилося три пани: Мар'ян, Подолян та Синюхінський. Чи це були їх прізвища, чи так називали, бо проживали в певному місці — ніхто не знає. Подолян жив у Чернійовому лісі, Синюхінський — біля річки Синюха, Мар'ян — на території сучасного села. Саме так записали історію для газети «Колос» Н. Довгань, О. Писаренко та К. Савєнков.

З історичних джерел — Розсохуватець згаданий у 1839 році. Налічувалося тоді у селі 73 двори. Селяни займалися сільським господарством. У 1863 році їм було дозволено викупляти землю у поміщиків. Громадянська війна принесла селянам розруху, відібрала далеко не одне життя сільчан. У 1928 році відкрито початкову школу, а також утворено сільськогосподарську артіль, її головою працював У.М. Бевз. Після колективізації колгосп йменували іменем Будьонного, а в 1937 році перейменовано у колгосп імені Леніна.

Розсохуватець, фото - Олена Карпенко

Розсохуватець — село невелике. Тож судилося йому пережити у 70 роках минулого століття укрупнення колгоспів. Місцеве агроформування входило до складу колишнього колгоспу «Дружба». Під головуванням тоді Степана Кривописького було у селі побудовано чимало виробничих приміщень, але найбільшого розквіту в економічному сенсі господарство набуло після від'єднання від «Дружби» і утворення самостійного господарства. Завдяки його тодішньому голові Павлові Кропивку Розсохуватець економічно міцнів, будувалися автогараж, реконструювалися тваринницькі приміщення, тракторна бригада, вулицями пролягла асфальтівка. Пізніше господарство очолив Микола Марахівський, який досі разом із працівниками підтримує добрі традиції вже на підприємстві «Заповіт».

«Мабуть, найбільшою цінністю нашого Розсохуватця є люди, які на полях та фермах працювали і працюють, не покладаючи рук. Можливо, через роки і вони стануть героями легенд, так як і їхні пращури», - говорить депутат сільської ради Олександр Писаренко. Втім, бачить він і проблему села у тому, що зменшується кількість людей, менше залишається у селі молоді. Із місць роботи тут тільки одне підприємство - ПП «Заповіт». Є ще трохи у селі одноосібників, а так роботи практично немає. Школу перетворили на навчально-виховний комплекс, діє тільки дитсадок і початкова школа. Решту діток возять у Підвисоке. Є ФАП, де працює медсестра, Світлана Грижинець, яка виконує обов’язки фельдшера.

Світлана Куровська, портрет - Олена Карпенко

«Що може затримати молодь? Задовільна заробітна плата і хороша робота», - переконаний Олександр Писаренко. Щоб досягти цього, він і виконує роль депутата, хоча себе описує скромно: «Я звичайний житель». І, як житель села, багато що знає про місцеве життя. Розповів нам про будинок культури, провів невелику екскурсію, показав гарні алеї з трояндами, які висадив у центрі села Микола Марахівський, привів до Будинку культури та познайомив з головою села – Світланою Куровською.

«Будинок культури у нас побудований у 1967 році. Він майже мій ровесник. Силами сільради поміняли тут вікна і двері, намагаємося приміщення підтримувати», - пишається Світлана Василівна гарним закладом культури, який височіє над центром села. Керівник установи - Володимир Максимович Гудзенко.

«У нас переважно займаються мистецтвом та виступають із концертами діти, проводимо свята, урочистості, та й сумні події для села. Своїх великих колективів, окрім одного духового, немає, тим не менше люди тягнуться у Будинок культури, у бібліотеку», - розповідає Володимир Максимович.

Бібліотекою завідує Алла Петрівна Колос. Мають пристойний бібліотечний фонд, влаштовують виставки літератури, працюють об’єднання за інтересами.

Алла Комар, портрет - Олена Карпенко

«Планували заходи на день сільського господарства, але через карантинні обмеження тепер невідомо, чи проведемо» - розповідає про зміни у планах, котрі вносить пандемія, Алла Петрівна. Поруч із установою, про яку ми розповідаємо, є два пам’ятники часів Великої вітчизняної. Тут шанують пам’ять воїнів, полеглих у боях, і радіють тому, що ніхто із села не загинув під час АТО.

«У центрі села у нас гарний ставок. Усі жителі-рибалки склалися грошима та купили малька. Так як центральний ставок віддавати в оренду не можна, бо він є власністю села, то зараз чекаємо, поки мальок підросте, і буде риба», - розповідає Олександр Писаренко. Сам, мабуть, рибалка.

Сільська голова Світлана Василівна розповідає, що від реформи децентралізації Розсохуватець очікує, аби села не вмерли. Щоб люди на місцях могли отримати необхідні довідки, а соціальна інфраструктура – підтримку та увагу.

«Конфігурація майбутньої територіальної громади із центром у Підвисокому нам зручна. А от поділ округів засмутив. Бо тепер Розсохуватець і Ятрань будуть в одному окрузі, буде один староста, а це дуже незручний варіант. Нам звідси туди 18 кілометрів вкругову», - розповідає Світлана Куровська. І додає, що найважливіше, аби такі невеликі села, як Розсохуватець, не занепадали.

«Ми коштами села намагаємося відновлювати інфраструктуру, дороги. Залучаємо благодійників, місцевих фермерів. В основному нашими землями користуються одноосібники, хоча орендують ділянки і фермери з інших громад. Завдяки отриманим коштам купуємо подарунки для людей старшого віку на свята та реалізовуємо різні програми. Також цього року виділили 50 тисяч у фонд боротьби із корона вірусом», - ділиться новинами про життя села Світлана Василівна.

Щодо планів розвитку території, то ця мальовнича місцина приваблива для туристів. Сюди чимало людей їдуть відпочивати з палатками. За часів СРСР тут навіть планували побудувати санаторій. Втім зараз це скоріше зелений туризм, який також має свої перспективи. Головне – більше розповідати про ці чудові села та гарну природу і привітних людей, що і робить сайт «Підвисоке.Інфо».

Записала Вікторія Талашкевич, фото - Олена Карпенко

---

---

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!

×

Коментар:

Відповісти (Ctrl+Enter)

Увійти або зареєструватися Що мені дасть реєстрація?

Напишіть ваш коментар

Коментар:

Додати коментар (Ctrl+Enter)

Увійти або зареєструватися Що мені дасть реєстрація?

×

Що мені дасть реєстрація?

Зареєстровані користувачі мають можливість:

• завантажувати аватар;
• відстежувати нові коментарі;
• голосувати за коментарі.