Небелівка: Трипільський храм – обсерваторія
Поблизу села Небелівка Кіровоградської області на території одного з найбільших поселеннь трипільської цивілізації археологи розкопали унікальну для того часу будівлю. Споруда, як пише сайт "Безводівка", є трипільським храмом і не має аналогів в Європі. Вчені знайшли сім вівтарів зроблені із глини, які мали хрестоподібну форму. На вівтарях були нанесені кола, що утворювали композицію. Також, було знайдено багато уламків кераміки та кісток тварин, статуеток та інші господарські предмети.
Лише в цей день промінь сонця проникав через низку воріт і отворів та проходів у камеру, де знаходився вівтар і заливав її світлом. Це явище називали «сонячним чудом». Небелівський храм орієнтований на схід, а отже, на точку рівнодення. В день рівнодення світло сонця проходило через головні ворота, через вхід в храм і освітлювало центральний вівтар №7. В темному приміщенні храму вівтар, обмазаний червоною глиною сяяв у променях сонця. На весняне рівнодення у більшості прадавніх цивілізацій починався новий рік, новий виток спіралі часу. Це день космічної гармонії. Коли світ врівноважений і тривалість дня і ночі однакові.
Подібні будівлі будували не просто для краси або лише релігійних цілей, в них була прикладна функція. Це астрономічні обсерваторії. Щоб довести це потрібно заглибитися в астороархеологію.
Небелівський храм має географічні координати 48о 38’ 31.07’’ Пн та 30о 33’ 45.70’’ Сх Координати потрібні для визначення азимутів сходу сонця в дні літнього та зимового сонцестояння в Небелівці. В наші дні тут можна побачити схід сонця в його крайніх положеннях на горизонті на азимутах 53о 21’ (21 червня) 127о 24’ (21 грудня). Але 6000 років тому трипільці зустрічали сонце в трішки інших місцях на горизонті, ніж ми сьогодні: 52о 16’ (21 червня) та 128о 29’ (21 грудня). Це зумовлено тим, що зараз відхилення екліптики Землі становить 23о 26’ 15’’, а 4000 років до н.е. воно було 24о 12’ 35’’ і через коливання земної осі точки сонцестояння змістилися на 1о 05’.
Небелівський храм є доказом того, що трипільська цивілізація однією з перших започаткувала астрономічну традицію більше ніж 6 тисячоліть тому. Та створила канони в архітектурі, які через тисячі років ми зустрічаємо в пізніших цивілізаціях близького сходу, Єгипту та західної Європи. Більшість храмів і культових споруд різних релігій орієнтовані по лінії схід – захід. Предки українців трипільці започаткували астрономічну науку і впродовж тисячоліть наступні покоління розвивали і вдосконалювали її, створивши астрономічний прилад ЧаРа для більш складних досліджень законів небесної механіки.
Як свідчить у своїй хроніці датський літописець Саксон Граматик, прибалтійські слов’яни (бодричі, лютичі) у куполах своїх храмів мали отвори для спостереження за Сонцем. Оскільки від стану Сонця залежав початок військового походу та інші важливі дії, за його видозмінами ворожили жерці. Подібне спостерігалося в храмі міста Югроборі, який простояв аж до XVI століття. У розповіді про «священну будівлю» прибалтійських слов’ян, яку арабський письменник Масуді (кінець Х ст.) записав зі слів своїх земляків-купців, говориться про астрономію в слов’ян. «Ця будова, – повідомляє Масуді, – славетна по своїй архітектурі, по складу каміння різного роду й різних кольорів, по отворах у покрівлі й по надбудовах, зроблених для спостереження над сходом сонця…»
Цікавою особливістю трипільського храму є дугоподібні прикраси над входом та на протилежному боці. Неначе роги тільця увінчують дах будівлі. Такі ж роги згідно реконструкції були на храмі в Небелівці. Якщо стати із західного боку на деякій відстані по осі його симетрії в день весняного рівнодення, можна побачити як сонце сходить з пів місяцевого виступу. В той же день увечері сонце заходить за півмісяцем на західній стіні. Це мало особливий символізм для людей тієї культури. Справа в тому, що 6000 років тому почалася зодіакальна «епоха Тільця». В день рівнодення сонце почало сходити в сузір’ї Тільця. І сам Тілець на своїх рогах приносив людям сонце нового року. Такий півмісяць на палиці потім використовували астрономи Вавилону та Єгипту, як переносний візирний пристрій. А єгипетська богиня Хатхор зображувалася, як жінка з рогами або корова із диском сонця в її рогах. Хатхор - в єгипетській міфології була богинею неба, яка народила сонце. Богиня радості та любові, танців та пісень і оберігала матерів та їх дітей.
Джерело: Сайт "Безводівка"
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?