Нерубайська сільська бібліотека

село Нерубайка, Новоархангельський район

Історія Нерубайської сільської бібліотеки розпочалась у 50-х роках минулого століття. У ті часи в селі було два колгоспи «ім.Леніна» та «ім.Орджонікідзе». У конторі кожного колгоспу був працівник, який відповідав за культурні заходи. У колгоспі «ім.Леніна» – Нікітенко Іван Омелянович, у «ім.Орджонікідзе» – Ткаченко Андрій Андрійович. У приміщеннях, де проводились збори та інші міроприємства були шафи з книгами, де зберігались по 40-50 примірників. Ось, власне, це й були перші сільські «бібліотеки», розповідає Новоархангельська районна бібліотека

У 1954 році колгоспи об’єдналися в одне господарство. У цьому ж році у приміщенні старої школи відкрили сільський клуб, у якому демонструвались фільми, проводились культурно-масові заходи. У кімнату розміром 2х3 метри перенесли книги з обох колгоспів. Усього десь 120-140 примірників. Очолив клубну і бібліотечну роботу – баяніст Даценко Олександр Трохимович.

У 1956-58 р.р. бібліотекарем була Панасенко Ганна Іванівна. Вона заочно навчалась у Кіровоградському педагогічному інституті на філологічному факультеті, і згодом почала працювати в школі. З 1958 по 1959 рік бібліотеку очолювала Войцехівська Лариса Михайлівна, жителька с.Торговиці. Вона мала бібліотечну освіту, але згодом також пішла продовжила роботу в школі. Естафету перейняла Рудич Валентина Олександрівна, жителька Новоархангельська. Вона працювала у сільській бібліотеці з 1959 по 1964 роки. У 1962 році сільська рада розпочала будівництво окремого приміщення для бібліотеки. У 1963 бібліотека переїхала у нову будівлю.

У 1964 році на працювати сільським бібліотекарем почала Корчук (Шинковенко) Катерина Василівна, 1939 року народження. Бібліотечну освіту вона здобула заочно, навчалась з 1964 по 1966 р.р. в Олександрійському училищі культурі. Катерина Василівна пропрацювала у цій галузі до 1994 року, а це 30 повних років. /див. фото/ Бібліотекарями дитячого відділення у різні часи працювали – Супрун Галина Антонівна, Химич Любов Миколаївна та ін. Багато змін відбулося за цей час. У 1967-68 роках було збудовано новий, двоповерховий будинок культури. У 1968 році бібліотека «оселилась» у двох просторих кімнатах на другому поверсі, де знаходиться і до цього часу.

Починаючи з 1994 року і досі очолює бібліотеку Світлана Неживенко. Вона розповідає, що раніше тут була одна бібліотека із двома відділеннями, а потім пані Світлана розділила приміщення - на залу для дорослих і залу для діток. Зараз бібліотека на балансі сільської ради, працює на другому поверсі Будинку культури. Поки був карантин, бібліотека займалася своїм фондом - відбирали книги, що віджили свій моральний вік або й просто зношені, працювали з документами, списували фонди, якими вже неможливо користуватися.

З новими фондами у бібліотеці не дуже. У 2019-му році нові книги поступали, а у 2020-му геть мало - за 9 місяців прийшло 9 книг. Місцевий бізнес з книжками не допомагає, проте допомагає з ремонтом.

Спеціалізація бібліотеки – народознавство. Зазвичай тут проходить багато заходів, присвячених цій темі. Є у бібліотеці своя творча майстерня - діти малюють, роблять аплікації. Бібліотека не комп’ютеризована, бо оргтехніка вимагає наявність опалення. Тут же тільки один обігрівач - на всі дві великі кімнати. Взимку він прогріває тільки до +9. Люди витримують, а техніці потрібно мінімум +14.

Ось такий шлях бібліотеки - від двох шаф з книгами до понад 15 000 примірників літератури. Незмінною залишилась любов людей, до книги, адже «хліб наснажує тіло, а книга – розум». Історія бібліотеки продовжується з кожним днем і нехай ця історія буде довгою, доброю і цікавою, як гарна книга!